Інтернет-проект Української Православної Церкви Київського Патріархату

 
Експорт новин
Останні новини у форматі XML
 

Книга відгуків

У книзі відгуків 7 записів на сьогоднішній день.
Сторінок: 1

АвторТекст повідомлення
Антонина
Місто:  Киевская обл. г.Васильков
Додано: Fri Jun 12 19:26:28 2009
Добрый день уважаемые! 
Я Антонина Анатольевна, проживаю в Германии, когда я вышла замуж и переехала к мужу мне было очень тяжело, я была здесь совсесем одна в чужом Мире, мне очень захотелось пойти в церковь и побыть ближе с Богом (скемто очень мне родным). Но через неделю мы ездили в Украину и мне подарили иконку и теперь у меня Бог всегда в моей семьи. Я знаю что Бог всегда с нами : на улице, на работе, в парке и в кино. Не обязательно идти в Церковь , а теперь просто уверена.  
Моя семья верующая. Мама перенесла тяжёлую операцию (удалили почку, рак) и даже в тяжёлом состоянии она ходила в Церковь. Она уверена и верит что это бог ей помог пережить всё.  
У моей сестры в мужа умер дальний родственник в тюрьме. Так как близких родственников и друзей у него не было , нашему зятю позвонили и сказали чтобы он его забрал хоронить. Зять всё организовал. Моя мама как верующий человек, решила что будет хорошо если его как и всех христиан похоронят по человечески с батюшкой. Она пошла в церковь ей дали визитку нашего батюшки. Она позвонила, мама попросила чтобы батюшка приехал на пол.часа на кладбище : но сначала оказывалось что его надо вести в церковь отпевать, после того как ему сказали что он умер от туберкульоза в тюрьме и его нельзя открывать, да и некому его будет заносить и выносить он сказал чтобы она не перекладывала свои проблемы на его голову, а если он и приедет на кладбище то ему нужно точное время (тюрьма находится в сотнях километров от нашего города) в другой области и когда выдадут труп и документы мы незнали) мама ему объяснила что они не могут сказать точно. На что он ответил – что он не собирается со своей певчей печься под солнцем пол.часа. и ждать пока они приедут. После этого он сказал, как она с ним разговаривает и сказал ей три раза - проси прощения в «батюшки». После того как она ему ещё раз перезвонила он сбрасывал вызов. Мы похоронили мёртвого по всем христианским обычаям другим батюшкой, без каких либо обоюдных жалоб. 
Я всё понимаю: настроение, может он подумал что мы его просим прийти бесплатно: но не понимаю только одного Если к тебе обратились как к представителю Бога на этой земле и верят что именно ты передашь Богу всё и отпустятся грехи человечества через тебя – нельзя так. Нельзя решать свои мерские требования (жарко , холодно, ждать не ждать) за счёт духовных, тем более что твои слова воспринимаются как слова от Бога. Нельзя.  
Если наша жизнь и так умирает зачем все эти сложности и грязь. Когда умерал отец Алексей, бывший батюшка с Николаевской церкви, Киевская обл.. г.Васильков, ул. Шевченка 11, плакал весь город и дети и взрослые и пожилые, прекрасный, мудрый и добрый Человек, а новый батюшка молодой – это разочарование не только в Церкви но и в словах от представителей Бога.  
Не могу написать эму лично письмо, не хотела окончательно расстраивать маму и говорить что хочу написать письмо, не знаю как эго зовут, только вспомнила адрес.  
С уважением Антонина. 
tosia06@rambler.ru
Сергій
Місто:  Київ
Додано: Thu Jul 17 09:35:19 2008
отець Олександр! те що ви розробили цей сайт не означає, що можна кинути своє дітище на призволяще! люди потребують свіжих новин, реальних коспектів, а не ссилок на бібліотеку! Я за нашу Помісну Церкву, але хочеться, щоб і інтернет простір наших закладів також розвивався! Успіхів вам! javascript:gb_smilie(':)')
Отец Сергий ПечерскиДодано: Mon Feb 18 16:13:03 2008
КТО ПРАВИТ НА ТРОНЕ МИТРОПОЛИТА САБОДАНА? 
 
Киево-Печерскую Лавру вот уже год как тихо лихорадило от самоуправства молодого архимандрита Александра Драбынко, который начал замыкать на себе всю власть Митрополита Всея Украины. А месяц назад, секретарь Его Блаженства, вдруг, несмотря на свои 30 лет, скоропостижно стал епископом. Но и это не все. Из достоверного проболтавшегося источника, стало известно, что Саша Драбынко планирует к 2010 году получить сан Архиепископа, а к 2013 году молодой человек надеется стать митрополитом. Понятное дело, что нужно торопиться, ведь Блаженнейший Владимир уже еле ходит, почти не может говорить и почти не может писать. Но амбициозный Саша надеется, что Владимир успеет дрожащей рукой подписать свою ”последнюю волю” для Священного Синода, дабы объявить Сашеньку своим преемником. Этого боятся все руководители православных епархий Украины. Боятся новоиспеченного епископа и монахи Киево-Печерской Лавры. Конечно, Саша понимает, что в Лавре ему противостоит сильная оппозиция. И вот, самонадеянный аферист решил срочно ”отгрохать” для себя новый кафедральный храм ”на стороне”. Место ему перепало не самое престижное – на Железнодорожном шоссе, 3. Но самонадеянный А. Драбынко, зараженный гигантоманией хочет переплюнуть по высоте Храм Христа Спасителя в Москве. Но где же Сане взять столько денежек? Помогла тяжелая болезнь Блаженнейшего Владимира, и аферист-епископ решил ”нагнуть” всех руководителей епархий Украины, а заодно и ”вислоухих” спонсоров, которые надеются на отпущение грехов и внимают каждому слову Блаженнейшего Владимира. Но проблема в том, что глава УПЦ уже много месяцев практически ничего не говорит, а от его имени правит, взобравшийся на чужой трон и ”сорвавшийся с тормозов” самозванец. В епархиях ползают разные слухи, растерянная братия ропчет, члены Синода испуганно склонили головы, больного, обессилевшего Митрополита никто не лечит, а молодой аферист Саша Драбынко, используя нетрудоспособность и покорность сломленного, подавленного главы УПЦ ”правит свой бал”. Согласитесь, что в таком состоянии здоровья, до какого ”довел” Блаженнейшего Саша, на госслужбе, в любом предприятии, организации или учреждении, человека не то что не поставили на руководящую должность! Ему, пожалуй, не предложили бы в таком состоянии даже возглавлять в доме для престарелых совет ветеранов. А ведь еще 2-3 года назад, этот мудрейший человек достойно вел монашескую братию и паству путем православия! Но… Межконфессионная конкуренция растет, Священный Синод покорно, испуганно склонил головы, а на троне Митрополита Киевского и Всея Украины вместо Блаженнейшего Владимира восседает юный епископ-самозванец Александр Драбынко. А ведь без преувеличения можно сказать, что тысячи понимающих ситуацию людей ждут, когда Синод поднимет голову и сильная рука возьмет за шиворот распоясавшегося наглеца и выкинет вон из Храма! 
 
Отец Сергий Печерский 
cerkov_ukraine@mail.ru
Михайло
Місто:  Хмельницький
Додано: Mon Dec 31 09:55:19 2007
Михайло. Хмельницький 31.12.07. Віруючий УПЦ Вітаю всіх з Новим роком та Різдвом Христовим. Якась скалка написала проти архиєпископа Димитрія. Судячи з усього в своєму оці скалки не бачить. Ці українці завжди живуть з грудною жабою і Помісної Церкви ніколи не побачать через заздрість Сайт прекрасний, але треба його розвивати.
Mixaylo71
СкалкаДодано: Fri Apr 6 10:25:37 2007
"з інших духовних навчальних закладів (Львівської Православної Богословської Академії, Волинської, Рівненської Духовних Семінарій та інш.) повинні подати такі документи:" 
Так що КДА і С перетворили в КПБА, а Семінарії так й залишились там де були. Чи й Києві такий же непорядок як й був? В Православному календарі вже кілька років поспіль не можуть написати правильно назву теологічного відділення "Богословське відділення КПБА при ФТФ ЧНУ ім. Ю. Федьковича", хоча сам відповідальний редактор календаря архиєп. Димитрій активно долучався до її розробки та усунення від ЧНУ митрополита Чернівецького та Буковинського Данила, прот. В. Вепрука, Новосада М. М. і т. д. Владика навіть забув виправити що його ставленик о. М. Щербань з його легкої руки вже протоєрей, а не пресвітер. ганьба ректору КПБА, та голові видавничому відділу. хоча це здається одна й таж особа. Багато на себе взяли, а понести не можете. Тепер ще й не кукіль патріарший задивляєтесь. Бо з сайту Київських єпархіальних відомостей можна зробити що цей вікарій єдиний правлячий архиєрей Київщини.
crfkrf@ukr.net
Микола
Місто:  Чернівці
Додано: Sun Jan 21 12:10:54 2007
На шляху до єдності  
 
Ім’я папи Іоана Павла ІІ назавжди закарбується в наших серцях. Його поїздки, зустрічі, діалоги – все це відбувалось в пошуках миру, а отже – на благо людства. А найголовніше, на що варто звернути особливу увагу, – в період понтифікату Іоана Павла ІІ перед світовою спільнотою постає зовсім не та Римо-Католицька Церква, про яку йде мова в підручниках історії. Нині Ватикан провадить миротворчі місії планетарного масштабу, що кардинально відрізняється від діяльності Церкви в період так званих „темних” віків середньовіччя, коли палали вогнища, на яких заживо спалювали інакомислячих. До речі, саме Іоан Павло ІІ став першим папою, який офіційно вибачився за помилки минулого: перед чехами – за спалення Яна Гуса, перед євреями – за відсутність реакції Церкви в період холокосту. Такі заяви справді гідні поваги. Особливо, коли доводиться вибачатися за речі, до яких не маєш жодного відношення. І все це заради порозуміння між людьми, в щирому прагненні до бажаної єдності між віруючими різних конфесій. І справді, – Бог у нас один, одна віра, одне хрищення, і разом з цим безліч християнських течій!  
Особистий вклад Іоана Павла ІІ в об’єднавчому процесі був досить вагомим. Новообраному папі необхідно лише зберегти всі ті добрі починання, і звичайно ж, продовжити нелегку справу примирення. Аналізуючи безпрецедентні кроки попереднього понтифіка можна зпрогнозувати подальші дії Римо-Католицької Церкви на шляху об’єднання основних течій християнства. 
Біблія є священною книгою всіх християн, незалежно від конфесійної приналежності. Кожному народу притаманні певні традиції, обряди, в той час як Біблія залишається незмінною з часу її написання. І саме вона слугуватиме тим фактором, що об’єднає віруючих в одну християнську спільноту. Тому цілком вірогідно, що вже в найближчому майбутньому будуть переглянуті рішення Церковних Соборів, які не узгоджуються з Святим Письмом. Як приклад такої неузгодженості можна згадати рішення Лаодикійського Собору 364 р. після Р.Х. стосовно дня відпочинку. Хто хоча б трохи знайомий з Біблією, може зауважити, що згідно біблійних текстів днем поклоніння є субота. Що ж спонукало учасників Лаодикійського Собору перенести день відпочинку з суботи на неділю? Пропоную звернутись до історії.  
На початку IV ст. римський імператор Константин навернувся в християнство. Прагнучи об’єднати імперію, він знайшов досконале рішення. Спільним знаменником для об’єднання імперії може стати неділя. У неділю Христос воскрес із мертвих. У неділю язичники поклоняються богові сонця. Якщо християни об’єднаються з язичниками в поклонінні в недільний день, вони перестануть асоціюватися з юдеями, яких переслідували римляни. Якщо християни приймуть неділю – наприклад, в честь воскресіння, – язичники із задоволенням продовжать поклонятися в неділю, бо вони вже довгий час поклоняються в цей день сонцю. Логічно все обміркувавши, імператор Константин у 321 р. після Р.Х. видав перший в історії недільний закон, в якому проголосив: „У високошанований День Сонця нехай відпочивають усі судді, міське населення і ремісники”. 
Історик Артур П. Стенлі зазначає:”Збереження за недільним днем старої язичницької назви „день сонця”(Dies solis) великою мірою пояснюється сумішшю язичницьких і християнських почуттів, з якими перший день тижня був рекомендований Константином своїм підлеглим як „високоповажний день сонця”(Історія Східної Церкви, с.184). 
Цивільне законодавство Константина було ратифіковане і прийняте Римо-Католицькою Церквою вперше на Лаодикійському Соборі. Пропоную деякі коментарі з церковних джерел.  
„Язичницький день сонця, посвячений Балдеру, став християнським недільним днем, святим для Ісуса”(Католицький світ, березень 1894р., с. 809). 
„Ви можете прочитати Біблію від Буття до Об’явлення і не знайдете жодного рядка, який би підтверджував освячення недільного дня. Святе Письмо зобов’язує до релігійного дотримання суботи. Якщо бажаєте дотримуватися вчення Біблії, поклоняйтеся в суботу. Але Церква говорить, що традиція стоїть вище від Біблії, і ми встановили неділю. Ми змінили день, згідно з авторитетом Церкви”(Кардинал Джеймс Гіббонс, „Віра наших батьків”, с. 89). 
Як бачимо, Церква офіційно визнає, що змінила день поклоніння. Так як дана зміна відбулася задовго до 1054 р., коли Церква поділилася на Західну та Східну, і центром християнства в той час був Рим, папі Римському належить першочергове право виправити колізію, яка існує на протязі багатьох століть. Дійсно, на шляху об’єднання віруючих в єдину християнську спільноту, сучасна прогресивна Римо-Католицька Церква в будь-який момент може переглянути рішення Лаодикійського Собору, враховуючи пряму невідповідність з позицією Святого Письма. На сьогодні це лише питання часу. 
ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ” 
kovcheg@gmail.comhttp://www.kovcheg.cv.ua
Козьмик В. Д.
Місто:  м. Чернівці
Додано: Wed Sep 27 17:40:17 2006
Для того що б зробити посилання на сайт ЧНУ не варто було створювати окремий сайт управління у справах освіти. То все таки чернівецькі богослови для Вас столичних це дійсно п"яте колосо для возу. Шкода... В митрополита відділення забрали, а самі його належно доглянути не можете. Один доцент, кілька кандидатив... Інтелектуальна смерть наближається... :grin
Книга відгуків Синодального управління у спавах освіти УПЦ КП

© 2010 Синодальне управління у справах освіти
Розробка та технічна підтримка - священик Олександр Трофимлюк.
© 2006 Православний погляд